...Перша світова тривала вже майже рік. Армія царської Росії встигла підійти до Карпат, захопити декілька повітів на Галичині. Австро-угорці водночас билися на італійському фронті, тож потребували нових сил. І їх запропонували українці.
“Створити національну частину в складі австрійської армії закликала Головна Українська Рада, сформована у Львові 1 серпня 1914 року, — розповідає Гала Кавун, історикиня. — На заклик відгукнулося 28 тисяч добровольців. Наприкінці серпня на збірку Українських січових стрільців (УСС) прийшло приблизно 10 тисяч. Австрійці вибрали з них 2500.
Восени та взимку 1914 — 1915 років сотні УСС у складі 130-ї бригади стояли на карпатських переходах. До підніжжя Маківки усуси підійшли 21 березня 1915 року”.
— Чому точкою бою стала саме гора Маківка?
— Прагнучи прорватися через Карпати в Угорщину, російське командування кинуло на цей стратегічний плацдарм великі сили, — каже Микола Лазарович, доктор політичних наук, професор. — Завзятості їм додав той факт, що на фронт прибув сам імператор Микола ІІ.
Завзятості їм додав той факт, що на фронт прибув сам імператор Микола ІІ.
— Як розвивалися події у бою?
Г. Кавун:
— Російські військові розпочали наступ 29 квітня. Захопили перші лінії окопів, узяли 114 полонених. Але артилерійський вогонь та контратаки січовиків відкинули їх назад.
Того дня приблизно дві сотні росіян було вбито, декілька сотень поранено та взято у полон. Наступного дня січові стрільці щільним вогнем відбили першу атаку, взяли полонених. Однак росіяни оволоділи горою. Невдовзі австрійці залучили резерви — сотні УСС й артилерію — і таки відбили Маківку. Черговий штурм росіян розпочався вранці 4 травня. О 6-й ранку штаб 78-ї російської дивізії одержав повідомлення, що гору взято.
Поки “усуси” з австрійцями стримували наступ противника у Карпатах, німецькі війська змогли зосередити основні сили на ділянці Горлиця — Тарнув і 2 травня розпочати наступальну операцію. “Горлицький прорив” призвів до відступу російських військ із Галичини. Маківка, яка дісталася росіянам ціною величезних втрат, була залишена без єдиного пострілу вже через 9 днів — 13 травня 1915 року.
— Якими були втрати УСС у бою за Маківку?
М. Лазарович:
— Загинули 42 стрільці, 76 осіб було поранено, 35 — полонені. Полеглих поховали на південних схилах гори.
Г. Кавун:
— Переважно серед загиблих — молодь. Декому щойно виповнилося 17 років, найстаршому було 26.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як визволяли з кріпацтва Тараса Шевченка
