Спорудження Панамського каналу називають найскладнішим будівельним проєктом людства. Намір сполучити Атлантичний та Тихий океан коротким шляхом через вузький перешийок у Центральній Америці з’явився відразу після відкриття Нового світу. Але лише у 1879 році перші спроби втілити цю ідею зробили французькі підприємці — інженер і дипломат Фердинанд де Лессепс і його син Шарль.
Як повідомляла тогочасна преса, для проходу морських суден через Панамський перешийок потрібно було прокласти канал протяжністю 75 кілометрів.
“Переваги, які надаватиме канал для навігації, є дуже значними. Відстань між Європою і західним узбережжям Центральної і Північної Америки буде скорочено на третину. 16 000 кілометрів можна буде подолати за 60 днів. Тепер за цей час вітрильні судна, що випливають з європейських портів, щойно досягають південного краю Америки — мису Горн. Використовуючи канал, вони за цей час вже будуть у Сан-Франциско. Час у дорозі до найважливішого порту Чилі, Вальпараїсо, скорочується на 1 місяць, а відстань зменшується на 4 500 км. Крім того, він буде сприятливим для руху вітрильників до Східної Азії, які прямують в обхід мису Доброї Надії. Під час поїздок до Японії ці кораблі виграли б 40 днів, на Філіппінах — 20 днів", — писала у серпні 1880 року віденська газета Welt Blatt.
Однак, не так сталося, як гадалося. Організувавши акціонерне товариство для будівництва каналу, підприємливі французи Лессепс зібрали гроші із майже 800 тисяч осіб, але справу до кінця не довели. Хоча зібрана сума була вдвічі більшою від заявленої у проєкті, її вистачило на виконання лише третини робіт. Зрештою акціонерне товариство збанкрутувало, обох підприємців засудили за шахрайство, а слово “панама” тоді у розмовній мові стало вживатися в значенні “афера”.
У 1904 році проєкт будівництва реанімували американці. Упродовж десяти років тривали будівельні роботи, на які було витрачено 375 мільйонів доларів. Під час будівництва каналу загинуло 30 609 осіб.
Слово “панама” тоді у розмовній мові стало вживатися в значенні “афера”.
Перші судна через Панамський канал почали проходити вже у 1914 році, майже одразу після початку Першої світової війни. Власне воєнні дії не дозволили влаштувати з цього приводу пишну церемонію відкриття і змусили будівельників Панамського каналу подбати про його надійний захист. Як повідомляла газета Wiener Bilder, одним з елементів охорони від можливого нападу були гігантські гармати, на дулі кожної могло розміститися 16 осіб з розпростертими руками. Така потужна артилерія була розташована в різних частинах Панамського каналу і забезпечувала обстріл в радіусі 15 миль (24 кілометрів).
Гігантська гармата для захисту Панамського каналу. Wiener Bilder, 1914 рік
Урочисте відкриття Панамського каналу відбулося лише 12 червня 1920 року. На той час він уже перетворився на доволі жвавий транспортний коридор для морських суден. Як повідомляла газета Verordnungs-Blatt, з 1 липня 1919 року до 30 червня 1920 року через канал пройшло 2 478 торгових суден. У попередні роки кількість суден була дещо меншою, однак суднохідний канал розпочав приносити перші мільйонні прибутки інвесторам.
Лише з 1 січня 2000 року США передали контроль над каналом урядові Панами.
Дізнайтеся також, чому найвищий у світі парубок почувався нещасним. Історія знаменитого велетня.