На початку квітня 1889 року у Парижі завершили будівництво Ейфелевої вежі. Воно було приурочене до відкриття четвертої Міжнародної виставки у Парижі. Ейфелева вежа стала парадною аркою – входом на виставкову територію, де розташовувалися десятки павільйонів. У них демонстрували досягнення світової промисловості та прикладного мистецтва.
Як повідомляла тогочасна віденська газета Das interessante Blatt, вхідний квиток на виставку коштував 1 франк, підйом на Ейфелеву вежу – 2 франки до першого поверху та 5 франків на другий поверх та щоб піднятися на самий верх. Спеціальні ліфти могли за годину транспортувати 200 осіб.
На нижніх ярусах працювали ресторанчики з кухнею різних народів світу.
"Російський та англійський ресторан, турецький та німецький заповнили простір першого поверху. Місця вистачає, щоб розмістити 4200 осіб. Другий поверх займають два французькі ресторани і редакція щоденної газети "Фігаро", яка винайняла тут приміщення за високу ціну, щоби розповсюджувати інформаційний вісник для відвідувачів Ейфелевої вежі", – розповідали тодішні газетярі.
Вежа, яка була творінням архітектурної фірми Гюстава Ейфеля, приваблювала насамперед гігантськими розмірами. До її появи найвищою цивільною спорудою в світі був монумент Вашингтона – 169-метровий обеліск у столиці США. У Європі найвищими були вежі Кельнського собору, які сягали 157 метрів. Ейфелева вежа була майже вдвічі вищою за обидві споруди і здіймалася в небо на висоту понад 300 метрів. Тогочасні газети публікували інфографіку, в якій порівнювали висоту паризького дива інженерної думки із найвідомішими висотними будівлями того часу.
У вечірній час цю металеву конструкцію, що нависала над Марсовим полем, освітлювала яскрава ілюмінація.
Всього за шість місяців, упродовж яких тривала виставка у Парижі, завдяки величезному напливу відвідувачів вдалося майже повністю окупити витрати на будівництво Ейфелевої вежі – понад 6 мільйонів франків.
Щоправда, не всі парижани схвально відгукнулися на проект будівництва велетенської споруди посеред міста. Зокрема, відомі літератори Александр Дюма та Поль Верлен підписали відозву з вимогою заборонити спорудження вежі, на тлі якої змаліють всі знамениті пам’ятки Парижа. Митці порівнювали вежу Ейфеля з Вавилонською баштою, із заводською трубою, скелетом дзвіниці.
Після її відкриття у пресі з’явилися сатиричні карикатури, які демонстрували, як змінюється реакція відвідувачів під час підйому на кожні 50 метрів – від радості до страху та непритомності.
Того ж року карикатуристи почали використовувати легко впізнаваний обрис Ейфелевої вежі для жартівливих малюнків. Скажімо, дамський капелюшок у вигляді нового символу Парижа жартома представляли серед наймодніших головних уборів літнього сезону 1889 року.
Дізнайтеся також, як дружина Карла Бенца зважилась на ризик, щоб прорекламувати його перші авто.
