Вона є вже третьою після двох, які провели в цьому ж закладі ще 2016-го.
Оперували 46-річного Василя Павлюка за кошти з бюджету Інституту серця. Тепер у пацієнта працює 2 серця: механічне і те, з яким він народився. Адже під час трансплантації серце людини не замінили, а до нього підключили насос. Він перекачує кров і насичує її киснем, пише Обозреватель.
Хірурги не могли чекати з операцією. В останні дні стан чоловіка погіршився і його перевели до реанімації.
Тепер Василь Павлюк має можливість дочекатися донорського серця. Також зможе бути активним і займатися спортом.
"В останні дні його стан погіршився і ми були змушені перевести його в реанімацію. Крім того, хворому давали великі дози медикаментів, щоб підтримати роботу серця хоч в якомусь режимі.
Коли пацієнта везли до операційної, його тиск впав до 50. Тому, якби ми йому сьогодні не імплантували механічне серце, ми могли пацієнта втратити"- розповідає директор Інституту серця Борис Тодуров.
Така імплантація потрібна тисячам пацієнтів, але пристрій коштує 120 тис. євро. Їх хворий має заплатити сам. В Україні немає державної підтримки у цьому питанні. Так ще й належної законодавчої бази, яка стоїть на шляху регулярного проведення таких операцій.
"У рік ми втрачаємо 5 тис. пацієнтів, які не дочекалися трансплантації органів: серця, печінки, нирок. Кожен день помирає 9 осіб. Щоб виправити ситуацію, потрібен новий закон про трансплантацію. Той, який прийняли цьогоріч, не дає нам нових можливостей у плані донорства.
Найближчим часом ми будемо просити внести поправки, щоб він був аналогом білоруського або австрійського закону про трансплантацію з презумпцією згоди. У такому випадку ми можемо розраховувати на те, що тисячі наших пацієнтів можна буде врятувати" - заявляє хірург.
Механічне серце збирали колеги з Німеччини, а встановлювати Борису Тодурову допомагав болгарський професор. У бригаду лікарів увійшли головний анестезіолог Інституту серця Микола Гончаренко, завідувач кафедри екстракорпоральних методів лікування Олександр Дружин та інші.
"Це непроста операція, я б сказав, що це космічні технології. Імплантувати механічний пристрій і домогтися, щоб він працював, як друге серце і створював додатковий кров'яний потік, досить складно.
Тут повинна бути злагоджена робота хірургів, кардіологів, реаніматологів, інженерів, техніків і перфузіологів - це командна робота, де кожен її член повинен не бути слабкою ланкою і робити свою роботу максимально добре. Оскільки великого досвіду з імплантації механічного серця Україна немає, ми запросили професора Димитра Петкова з кардіохірургічної клініки Софії", - ділиться Борис Тодуров.
Люди з механічними серцями носять на поясі невеликий девайс із акумуляторами, які живлять пристрій. Кожні 2 або 4 години - ці акумулятори необхідно міняти або заряджати від розетки. Загалом ці люди можуть кататися на велосипеді, займатися спортом, ходити в ліс і взагалі бути соціально активними.
Людині не можна купатися в озері або в морі, тому що з тіла виходить кабель. Механічні серця можуть працювати від 12 до 14 років.
Наразі імплантувати механічне серце в Україні може тільки Борис Тодуров, який кілька років тому пройшов навчання і сертифікацію в Німеччині. Також директор інститут серця може навчати цій процедурі українських кардіохірургів.
