Через війну більшість українців тою чи іншою мірою страждають від постійного стресу. Але найважче його переносити людям з негараздами щитоподібної залози. Це один з найбільших ендокринних органів людини, від якого залежить робота інших органів і систем. Лікарі констатують усе більшу кількість пацієнтів із хворобами щитоподібної залози. Як її не проґавити?
— Як пов’язані стрес і робота щитоподібної залози?
— Щитоподібна залоза — один із органів, які відповідають за пристосувальні реакції до стресу та його регуляцію, — каже Андрій Дінець, ендокринолог, лікар вищої категорії, PhD медичних наук. — Нерідко надто сильна реакція на стрес є своєрідним маркером, що вказує на проблеми зі щитоподібною залозою. Поясню, у чому річ.
Щитоподібна залоза виробляє важливі гормони — тироксин і трийодтиронин, які мають вплив на роботу серця і м’язів, обмін жирів і білків. Якщо їх недостатньо чи забагато (на це впливає чимало факторів, наприклад, нестача йоду), то порушується обмін речовин в організмі. Скажімо, при дефіциті гормонів щитоподібної залози страждають шлунково-кишковий тракт, пам’ять, з’являється надмірна вага, підсилюються депресивні настрої.
При надмірній кількості гормонів щитоподібної залози розвивається тиреотоксикоз, людина втрачає вагу, страждає на тремор рук, тахікардію (серце б’ється зі швидкістю понад 100 ударів за хвилину й більше), у неї підвищується артеріальний тиск. Як і у випадку з дефіцитом гормонів, порушується сон, стан волосся і шкіри. Можна “списати” це на хронічний стрес. Але власне ці симптоми вказують на ендокринні проблеми. З іншого боку, саме на тлі хронічного стресу досі непомічені недуги щитоподібної залози можуть активізуватися. Зокрема, аутоімунний тиреоїдит. Це стан, коли імунна система помилково починає сприймати щитоподібну залозу як мішень, і виробляти до неї антитіла, що загрожує дисфункцією цього органа.
— На який симптом слід звернути увагу насамперед, щоб запідозрити в себе негаразди з роботою щитоподібної залози?
— Інколи симптом лише один — хронічна втома. Пригадую, пацієнтка, жінка приблизно 50-ти років, поскаржилася: щоразу просинається з відчуттям, що вже втомилася. І це відчуття з’явилося, власне, з початком війни. Аналізи підтвердили, що в пацієнтки дисбаланс гормонів щитоподібної залози.
— Які аналізи допомагають з’ясувати, що із щитоподібною залозою не все гаразд? I чи завжди її лікують гормональними препаратами?
— Це, насамперед, аналіз крові на тиреотропний гормон (ТТГ) — це гормон гіпофізу, який безпосередньо регулює роботу щитоподібної залози і є універсальним маркером її роботи, а також гормони щитоподібної залози трийодтиронін (Т3) вільний і тироксин (Т4) вільний. При підозрі на аутоімунний процес лікар може додатково порекомендувати й аналіз на антитіла до тиреопероксидази (АТПО). А відповідно до результатів діагностики фахівець уже призначає, якщо це необхідно, лікування за допомогою фармакологічних аналогів гормонів щитоподібної залози. До речі, є чимало міфів про шкідливість таких препаратів. Усе навпаки: при правильно підібраному дозуванні вони сприяють нормалізації гормонального фону і, відповідно, загального стану людини.
— А яке значення для роботи щитоподібної залози має те, що людина їсть?
— Певні продукти напряму впливають на роботу цього ендокринного органа, — каже Надія Гельнер, кандидатка медичних наук, завідувачка міжобласного медико-генетичного центру Інституту спадкової патології НАМН України. — Тому в раціоні повинні бути волоські горіхи (багаті на селен, який регулює роботу щитоподібної залози), морепродукти (морська риба, печінка тріски, ламінарія), які містять багато йоду. А також — овочі й фрукти (морква, цибуля, кабачки, картопля, шпинат, яблука), крупи (пшоно, гречка), нежирне м’ясо і яйця.
