У 49-річної львів’янки пухлина з’явилася втретє і розрослася до велетенських розмірів не лише в черевній порожнині, але й довкола серця. Це призвело до важкої стадії анемії, жінці було важко дихати.
— Ліпосаркома — це злоякісна пухлина м’яких тканин. Вона уражає ті ділянки організму, де є жирові клітини, переважно в заочеревинному просторі. І хоча вкрай рідко при тім з’являються метастази, небезпека в тому, що такі новоутвори ростуть довкола життєво важливих органів, — пояснює Юрій Шаваров, провідний хірург Центру хірургії Лікарні святого Пантелеймона (ТМО №1 міста Львова). — Досі причини розвитку цієї недуги залишаються невідомими. Науковці вважають, що таке стається внаслідок генетичної схильності. Крім того, серед провокативних факторів можуть бути неправильне харчування, отруєння організму хімікатами, перебування в несприятливих умовах (мова, зокрема, про вплив радіації). У групі ризику — переважно люди віком від 50 років.
Здебільшого цей новоутвір росте поволі й тривалий час не провокує появи тривожних симптомів. Хоча бувають випадки, коли ліпосаркома проростає у грудну клітку, де теж є жирова клітковина, займаючи плевральну порожнину або ділянку за грудниною (навколо так званої серцевої сорочки, стискаючи серце). Зрідка ліпосаркома росте дуже швидко й збільшується до гігантських розмірів. Щодо симптомів, то вони можуть бути різними, як-от збільшення й деформація живота, дискомфорт при сидінні. Якщо лімфосаркома проростає в грудну клітку, то розвивається задишка. Єдиним засобом профілактики є регулярне проходження оглядів, тим більше, якщо в пацієнта вже була така недуга. Адже особливістю ліпосаркоми є рецидиви.
— А яким є лікування?
— Здебільшого йдеться про хірургічний метод, що полягає у видаленні пухлини. Хоча іноді такі новоутвори видалити неможливо, якщо вони поширюються на багато внутрішніх органів. Тоді призначають альтернативний метод лікування (хіміо або променеву терапію).
До прикладу, якось до нас потрапила 62-річна жінка, в якої ліпосаркома з’явилась в заочеревинному просторі й сягла ваги 20 кілограмів. Через це пацієнтка вже не могла ходити, а її живіт був величезним і деформованим. До операції вона важила 65 кілограмів, опісля вага зменшилась до 45-ти. Через чотири роки в цієї пацієнтки стався рецидив, тоді ми видалили ліпосаркому вагою 3,5 кілограма. Або ще один випадок. 60річному далекобійнику шість років тому видалили ліпосаркому, а цьогоріч пухлина знову з’явилась, ще й у різних ділянках організму: справа в заочеревинному просторі вона сягала 3,5 кілограма, ще й розрослась у праве стегно. Операція минула успішно.
А недавно до нас втретє звернулась 49-річна львів’янка. Вісім років тому в неї вперше діагностували ліпосаркому в заочеревинному просторі, яка вростала в ліву нирку й селезінку. Ми видалили пухлину вагою 4,5 кілограма, а також нирку й селезінку. Через кілька років стався рецидив, тоді видалили ліпосаркому вагою два кілограми. А цьогоріч стан цієї пацієнтки різко погіршився: її діймали кашель і сильна задишка. Виявилось, що ліпосаркома не лише уразила черевну порожнину, але й поширилася через діафрагму до серця, сильно його стиснувши (серце стало пласким). У такій ділянці ліпосаркома локалізується вкрай рідко, це становило загрозу для життя. Жінка зверталась до різних клінік, зокрема закордонних, але їй відмовляли через небезпечне розташування пухлини, а також через важкий загальний стан. Адже ліпосаркома призвела до розвитку важкої анемії — рівень гемоглобіну в неї знизився до 27 г/л (при нормі 120 — 140).
— Чи вдалося їй допомогти?
— Впродовж трьох тижнів ми стабілізували стан хворої, завдяки чому подолали анемію. А тоді мультидисциплінарною командою провели двоетапне оперативне втручання. Спершу кардіохірурги видалили новоутвір з навколосерцевої сорочки (перикар), він важив 2,5 кілограма. А тоді взялись за пухлину такої ж ваги із заочеревинного простору, де вона вросла в діафрагму, шлунок, тонку і товсту кишки, тож її було важко виокремити й видалити. Загалом ліпосаркома важила п’ять кілограмів. У моїй практиці це був перший випадок, коли пухлина вразила такі дві різні ділянки організму. Все минуло добре. У пацієнтки зникла задишка, вона багато ходить і вільно піднімається сходами.