Після катастрофи на Каховській ГЕС сильного забруднення зазнали води Дніпра й Чорного моря. Фахівці фіксують підвищення захворюваності на гострі кишкові інфекції, зокрема ротавірусну. Вона потрапляє у воду переважно з інфікованими фекаліями, а менше ніж 100 вірусних частинок достатньо, щоб людина захворіла.
Які прояви ротавірусного зараження і чим воно загрожує? Розпитуємо професора Михайла Андрейчина, вченого в галузі інфекційних хвороб, епідеміології та військової епідеміології, і Федора Лапія, лікаря-інфекціоніста, голову Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики.
— Як люди заражаються ротавірусом і які симптоми цієї недуги?
● М. Андрейчин:
— Люди заражаються зазвичай при близькому контакті з хворим, при потраплянні інфекції на предмети побуту, продукти. Дуже небезпечно, якщо вірус потрапляє у річкову воду, колодязі, водогони (наприклад, при аваріях каналізації чи повенях), це — ризик заразитися великій кількості людей.
Головні симптоми хвороби — висока температура, блювання, пронос (випорожнення іноді до 20 разів на добу), біль у животі, загальна слабкість, біль голови, озноб, м’язові болі (через це хворобу в народі називають “кишковим грипом”, хоч це неправильно, йдеться про зовсім інший вірус). Іноді хвороба розвивається дуже стрімко — вже через пів доби після інфікування уражується епітелій верхніх відділів кишківника, виникає його набряк, запалення, гіперсекреція слизової і внаслідок цього — ротавірусний гастроентерит.
Досвідченому лікареві зазвичай достатньо проаналізувати ці симптоми, щоб визначитися з діагнозом. Є й специфічні методи діагностики, як ось ІФА (імуноферментний аналіз), серологічна реакція, що виявляє антитіла до вірусу, ПЛР, яка виявляє сам вірус.
— Чи правда, що цю недугу особливо важко переносять діти?
● Ф. Лапій:
— Так, ротавірусна інфекція дуже небезпечна для дітей до п’яти років. Висока температура, блювання, дуже рясна діарея сприяють швидкій втраті рідини, що критично для здоров’я і життя дітей, які дуже чутливі до зневоднення. Саме тому смертей, пов’язаних з ротавірусною інфекцією, найбільше серед немовлят. Особливо там, де немає можливості вчасно отримати грамотну медичну допомогу.
У дорослої людини зазвичай не розвиваються важкі симптоми, однак вона може стати джерелом інфекції для інших людей.
● М. Андрейчин:
— Доволі часто реєструють сімейні випадки захворювання. Пригадую, як в одній палаті з ротавірусним гастроентеритом лежали мама й двоє її маленьких дітей. Хто кого заразив, з’ясувати не вдалося, бо симптоми у них розвинулися майже одночасно. Ймовірно, всі їли погано помиту полуницю. У мами симптоми були легші, а от діти переносили хворобу важче.
— Чи захищає від ротавірусної інфекції щеплення?
● Ф. Лапій:
— Існують п’ять ефективних вакцин від ротавірусу, вони призначені для дітей до 24 тижнів життя і до 32 тижнів життя. Важливо вчасно вакцинувати немовля саме у вказаному віці.
Вакцина (рідина, яка виливається у рот дитини з тюбика або шприца — жодних больових відчуттів) захищає від важкого перебігу хвороби й госпіталізації. У країнах, які запровадили обов’язкове щеплення від ротавірусного гастроентериту, госпіталізації вдається уникати у 80 — 90% випадках захворювання. На жаль, у календарі вакцинації українських дітей ще немає обов’язкового щеплення від ротавірусної інфекції. Сподіваюся, що з часом воно буде. Але батьки можуть вакцинувати дітей із власної ініціативи.
— Які найпоширеніші помилки при лікуванні ротавірусної інфекції і як правильно її лікувати?
● Ф. Лапій:
— При лікуванні дітей не можна використовувати препарати, що зупиняють діарею (хоча хворому вона надокучає). Категорично! Вони не припиняють втрату рідини, лише призводять до її накопичення в кишківнику і можуть спровокувати його парез (параліч). Цей стан смертельно небезпечний. Неефективне й популярне активоване вугілля. Не можна вживати антибіотики. А люди, на жаль, їх нерідко “призначають” і собі, і дітям. Антибіотики не діють на віруси, а можуть спричиняти ускладнення.
Ліки першої допомоги — потроху, але дуже часто пити; порошки (чи розчини) для боротьби зі зневодненням (дегідратацією). Вони мусять бути в кожній аптечці. Як і жарознижувальні препарати. Усе інше — лише після консультації з лікарем.
