Молодий учитель — керівник напряму менторства, викладає школярам “лідерство”, “щастя” та “дебати”.
— Після здобуття середньої освіти я вирішив вчитися на соціолога, згодом займався соціальними проектами освітнього спрямування, — каже Петро Сітек. — У моїй родині ніколи не було вчителів, а от мені подобалось викладати. Тож чотири роки тому запропонував свою кандидатуру на вакансію в одній зі львівських шкіл. Відтоді викладаю “дебати”, “лідерство” та “щастя”, розвиваю менторство для учнів 5 — 8 класів.
— Чого саме навчаєте учнів на своїх заняттях?
— Зокрема, ставити цілі й досягати їх — це непростий, але дуже важливий досвід, який знадобиться їм у майбутньому. Курс “дебати” спрямований на те, аби дати можливість учням вчитись висловлювати свою думку, захищати власну позицію, критично мислити, перевіряти інформацію та освоювати причинно-наслідкові зв’язки. А ще на таких заняттях школярі вчаться виступати перед публікою.
При тім у першій частині кожного уроку розповідаю про історію дебатів. Для прикладу, п’ятикласники вивчають формат американських дебатів, а учні 6 — 8 класів — британських. Потім переходимо до практики у форматі гри: школярам дають теми, які вчаться захищати. Щоразу для цього обираю актуальні для кожного віку питання, наприклад, чи доцільні шкільна форма, окремі школи для дівчат і хлопців або що ефективніше — онлайн чи офлайн-навчання.
— У багатьох з дитинства є страх публічних виступів. Вашим учням вдається його подолати?
— Авжеж! Фінал нашої гри проходить перед усією школою, тож глядачами стає близько 200 осіб. Це дуже позитивний і важливий досвід. Звісно, є кілька учнів, які наразі уникають публічних виступів. І це нормально, вони мають право обирати. Але загалом за чотири роки викладання можу запевнити: переважній більшості школярів цей предмет дуже подобається.
— Результати обговорення якої теми виявились найбільш несподіваними?
— Наприклад, однією з тем дебатів для семикласників було запровадження у потягах окремих вагонів для жінок. Дівчата мали обстоювати позицію, яка полягала у тому, що вдаватись до такого не потрібно. І вони виграли! Адже вміло дібрали аргументи, чому потрібно працювати над причиною проблеми (мова про зловмисників та порушників спокою), а не ізольовувати потенційних жертв.
— Ви отримали мільйон гривень винагороди. На що плануєте витратити ці гроші?
— На втілення своєї освітньої мрії. Мій проект про щастя, а воно всюди, зокрема і всередині нас. Але це потрібно усвідомлювати й розвивати. Тому планую створити програму для підлітків, щоб допомогти їм, так би мовити, “прокачати” своє щастя.
Загалом проект буде спрямований на те, аби дати навички і знання в питанні щастя та резильєнтності (посттравматичного зростання) й допомогти як вчителям, так і дітям бути щасливими, адже всі ми травмовані війною. Особливо це потрібно школярам, особистість яких ще формується. Вкрай важливо надавати їм практичну інформацію, зокрема, про те, як “заземлятись” у моменти, коли відчувають тривогу чи паніку. Мій майбутній курс буде побудовано на позитивній психології та саморегуляції. Вірю, що саме освіта здатна змінити світ на краще!
