Місцеві називають свою Калинівку “гарбузовою столицею”. І недарма. Кажуть, що цей овоч тут дуже добре родить, отож мають з нього непогані прибутки.
“У мене цього року під гарбузами 30 соток, а є господарі, що відводять під них і по кілька гектарів. Дехто так любить гарбузи, що навіть у саду висадив — декоративні, для краси, — розповідає місцева жителька Неля Ясковець. — 20 років тому розпаювали землі, і люди, щоб наділи не заростали бур’янами, стали засівати їх гарбузами, для яких м’який та досить вологий клімат Полісся дуже сприятливий. Загалом ця культура невибаглива, але любить сонце. Кропити її нічим не потрібно, а ось попрацювати із сапкою треба. Бо якщо гарбузи не прополювати, ділянка заросте бур’янами і рослини менше матимуть сонячного світла. Отож врожай буде гірший”.
Жовтень у Калинівці — гаряча пора. Гарбузів так багато, що доводиться вивозити їх з городів машинами. Плоди складають у дворі, а далі починається чи не найважчий процес, де задіяні всі — від малого до старого.
“Ми заробляємо на гарбузовому насінні. Щоб було зручно діставати його, беремо сокиру та рубаємо великі плоди. Далі сушимо насіння у печах, духовках, це забирає десь 6 — 7 годин. Цього року вересень-жовтень дуже теплі, тож я викладаю насіння надворі на стелажах, — розказує далі пані Неля. — Два роки тому за кілограм гарбузового насіння заготівельники платили 100 гривень, цьогоріч я здала по 68. Так, ціна впала, але добре, що і таку дають. Бо наша Калинівка за 55 кілометрів від Луцька, у нас заводів та фабрик нема. Насіння — чи не єдиний заробіток для селян. Чимало наших рідних тепер на передовій, і завдяки коштам, заробленим на гарбузах, можемо їм допомагати. Весь м’якуш, що залишається, віддаємо худобі та птиці. Якщо не встигаємо до приморозків вибрати насіння, то ховаємо гарбузи у погреб, вкриваємо і пильнуємо, щоб не погнили. Взимку теж можна вибирати з них насіння. Тоді й ціна на нього зазвичай трохи вища”.
Частину насіння люди залишають для власних потреб, адже в ньому багато цинку. “Старожили розповідали, що малими їли насіння як цукерки, і животи їх ніколи боліли. Та й зуби були міцними”, — зауважує пані Неля. За її словами, у Калинівці кожна господиня має свої фірмові рецепти з гарбуза.
“Особливо виручає гарбуз у піст. Наприклад, я варю кашу з нього на воді, додаючи різні крупи. Смакують пшоно, рис, вівсянка. Також можна порізати плоди на шматочки, посипати корицею, мускатним горіхом, ваніллю — і на годину в духовку. Ідеальна вечеря! Крім того, м’якуш гарбуза додаємо у тісто і готуємо з нього торти й запіканки”.
