За фахом пані Софія — біологиня, керує гуртком ботаніки та зоології Малої академії наук міста Івано-Франківська, волонтерить у храмі пророка Іллі. А вдома кожної вільної хвилинки шиє: каже, що холодної пори потреби вояків у головних уборах зростають.
...Заходжу до невеликої ошатної квартири пані Софії. В одній з кімнат стоїть швейна машинка, біля неї — зручне крісло. “Це мій “швейний цех”, — з усмішкою зустрічає жінка. За словами пані Софії, до повномасштабного вторгнення вона навіть не думала про шиття, тим паче головних уборів. “Зрідка могла щось прошити на машинці для себе, — мовить волонтерка. — Але війна змусила швидко згадати всі вміння, набуті на шкільних уроках праці”.
У лютому 2022-го Софія Савчук прочитала в соцмережі, що потрібні жінки, які хоч трохи вміють шити, — для виготовлення подушок-“рогаликів” захисникам.
“Шили ми їх у ліцеї №16. Одні кроїли, інші — набивали подушки синтепоном. Не всі жінки та дівчата, що відгукнулися, вміли шити. Та нам допомагали вчительки праці. Також ми шили чоловічу білизну, бафи (зшиті по колу теплі шарфи), а ще — балаклави. У мирний час я нічого такого, звісно, не робила”, — розповідає Софія Савчук.
Якось до неї звернулася знайома волонтерка і сказала, що хлопцям з 10-ї гірсько-штурмової бригади, які перебували на Бахмутському напрямку, потрібні бафи. Пані Софія погодилася допомогти, бо вже знала, як їх шити. Та й думала, що доведеться виготовити лише кількадесят штук. А виявилося — треба пошити понад 1,5 тисячі теплих шарфів.
У червні минулого року на війну пішов син пані Софії і згодом повідомив, що його
побратимам теж придалися б теплі головні убори. Тож замовлень побільшало.
“На зимові шапки, балаклави та бафи потрібен щільний двобічний фліс. Замовляю його через інтернет, маю перевірених постачальників. Кошти на тканину збираю через соцмережі. Мене знають багато людей з усієї України, тому довіряють. Так утворюється ланцюг добра і взаємодопомоги”, — розповідає пані Софія.
Кравчиня показує робочий процес. Розкладає тканину на столі, прикладає попередньо виготовлені викрійки з паперу до флісу і викроює за шаблоном деталі. Готові вироби не обметує, бо фліс не торочиться. “Я викроюю та зшиваю одразу деталі на 20 штук головних уборів чи бафів. Працюю не так швидко, як би хотіла, бо доводиться часто швейну машинку чистити. Адже фліс — тканина товста і пухка, забиваються голки. А загалом, якщо сидіти за викроюванням та шиттям від дев’ятої ранку до дев’ятої вечора, то можна виготовити 50 — 70 уборів”, — пояснює волонтерка. І каже, що у цій справі їй допомагають учні та інші волонтерки.
Новацією волонтерки є подушки “фліс із флісом”. Коли жінка викроює головні убори та бафи, то залишаються так звані хвостики. Їх пані Софія набиває у подушки. Каже, що подушка на фронті ніколи не буває зайвою. У пакунок до головних уборів та бафів волонтерка докладає сезонні ліки, дитячі малюнки і неабияк радіє, коли хлопці дякують їй. “Для мене це щось особливе, бо то не вони, а я, і всі, хто у тилу, маємо їм дякувати та робити все можливе й неможливе для нашої перемоги”, — підсумовує Софія Савчук.
