У гори вирушили 23 дитини з синдромом Дауна, аутизмом, затримкою психологічного розвитку та ті, які перенесли інсульт. Дітки разом з батьками та тренерами подолали гірський маршрут протяжністю понад 20 кілометрів. Їм вдалося зійти на Говерлу, Брескул, Пожижевську, Данціж і Туркул майже за 8 годин. Це неймовірний результат.
Сергій Бондаренко, керівник корекційно-реабілітаційного центру з Києва та організатор походу, каже, що він зі своїми підопічними справді поставили собі неабиякий виклик.
“Підйом на п’ять вершин, понад 18 кілометрів горами, скелями й усе це при складних погодних умовах — це справді серйозна планка, але всі 23 дитини зійшли на вершини, — каже Сергій Бондаренко. — А вдалося нам це зробити за 7 годин 59 хвилин і 49 секунд. Разом зі спуском весь маршрут зайняв приблизно 12 годин, при цьому ми відпочивали 45 хвилин за весь час. До речі, загалом у нашій групі було 110 осіб — ми думали, що допомагатимемо дітям, але насправді деяким дорослим потрібна була допомога, а діти без проблем піднімалися та ще й співали дорогою”.
Наймолодшому учасникові походу — три з половиною роки, а найстаршому — 15. Середній вік дітей — шість-сім років. Разом із Сергієм у похід вирушила його донька, яка перенесла геморагічний інсульт.
“Нам сказали, що вона буде жити, як “овоч”, і все життя лежатиме. Але вона ходить, розмовляє, виступає на чемпіонатах з карате, — мовить співрозмовник. — Цим рекордом ми хотіли звернути увагу суспільства на можливості особливих дітей. Бо, на жаль, є така думка, що вони мало що можуть у житті. Але можливості таких дітей надзвичайні!
Тому ми хотіли, щоб люди повірили в цих дітей, а найголовніше — дали їм можливість реалізувати свої таланти та допомагали розкривати їх. Коли люди почнуть поважати таких дітей, бачитимуть у них повноцінних членів суспільства, тоді ми всі змінимося на краще. Адже ці діти змінюють нас, допомагають бути добрішими, турботливішими та людяними. Тому ми й організовуємо такі заходи разом із моїм товаришем Ярославом Гребіником”.
Це вже четвертий рекорд за участю Сергія та його вихованців. Три роки тому 42 особливі дитини зійшли на Говерлу, а торік 33 вихованці сплавилися на рафтах річкою Чорний Черемош, а ще в Угорщині вони подолали естафету на човнах-драконах. Утім наставник визнає, що цьогорічний рекорд був найскладнішим.
“Але нам усе вдалося! Адже девіз нашого центру: все неможливе — можливо!”, — додає Сергій Бондаренко.
Володимир Стрельченко, тренер одного зі спортивних клубів у Сумах, який супроводжував учасників сходження, додає, що ці дітки по-справжньому мотивували дорослих.
“З нами йшли професійні тренери, спортсмени, чемпіони, але всі визнавали, що понад 20 кілометрів гірською місцевістю — це надзвичайно складно, — каже Володимир. — Дехто з дорослих уже ледь йшов, їм було важко морально, хтось казав, що замерз, що вже не може далі йти... А ці неймовірні діти спокійно продовжували похід!
Я супроводжував, зокрема, 9-річного Михайлика. Останні кілометри ми йшли за ним, а не він за нами, бо хлопчик нас легко випереджав. На вершині в нього було чудове самопочуття і він був веселим. Усі діти впоралися на “відмінно”. І це при тому, що падав дощ, місцями ми застрягали в болоті, було холодно, а туман стояв майже 10 годин! Але як ми могли здатися, коли в команді — такі неймовірні діти?!”
