27 серпня минає 164 роки від дня народження Івана Франка. Ми знаємо про його письменницьку, громадську, політичну діяльність. А яким Франко був у повсякденному житті? Маловідомими фактами з життя Каменяра ділиться Наталія Тихолоз, франкознавиця, доцентка ЛНУ імені І. Франка.
Характер. Він був дуже принциповий, різкий, коли чув неправду. Ключем до його характеру є рядки з поезії “Semper idem” — “Против рожна перти, против хвиль пливти”. Так Франко ціле життя і робив! Він був правдомовний, за що його не любили і за що не раз страждав.
Одяг. Іван Франко, як правило, носив сірий костюм, часто поєднував його з вишиванкою — у письменника їх було дуже багато! Коли балотувався на посаду доцента кафедри, то одягнув фрак, який позичив у свого кума Яна Каспровича. І от коли студенти, захоплені лекцією, взялись підкидати Франка, фрак тріснув! Каспрович дозволив не повертати йому цей одяг.
Гантелі, босі ноги і брови. Є згадки про те, що іноді “вправлявся гантелями”, обтирався холодною водою. Мріяв про велосипед, але так його і не купив. Франко любив ходити босоніж. Казав, що по землі, яку обробляють люди, треба йти босими ногами, щоб відчувати її енергетику. Також мав звичку скубати себе за брови, коли зосереджено працював чи думав.
Пристрасті. Франко дуже любив риболовлю! Часом наловлював стільки риби, що дружина Ольга сварилась — мовляв, не годні ту рибу почистити. Донька (у Франка було четверо дітей: Андрій, Тарас, Петро, Анна. — Авт.) писала, що коли батько збирався на рибу, то вже у переддень мав гарний настрій, радо збирав вудочки, саки, гаки. Франко міг зловити рибину навіть голіруч! І навіть там, де перед ним щойно побували професійні рибалки. Він знав чи не усі види риб, їх латинські назви. Якось у Львові під час Крайової виставки виграв картини із зображенням риб, бо правильно назвав усі!
А ще Франко був прихильником піших походів: 1883 року він організував одну з перших студентських етнографічних мандрівок Галичиною.
Тютюн і спиртне. Каменяр був противником цигарок. Не зловживав спиртним — любив іноді випити келих далматинського вина, міг зрідка перехилити з друзями гальбу пива у кнайпі, деколи ласував питним медом, та ніколи не мав пристрасті до спиртного.
Здоров’я. Він відбув кілька арештів у непростих умовах, непосильно працював усе життя. Тож мав проблеми зі здоров’ям. Важко захворів 1907 року, проте хворобу Рейтера (згодом її визначали як поліартрит. — Авт.) тоді не діагностували, тож і лікували її неправильно. Франкові діагностували сифіліс. Багато хто вважав, що від цього геній і помер, проте нині доведено, що це — неправда. Помер письменник саме від ревматоїдного поліартриту. Останні роки Франко не володів руками, його годувала дружина.
Улюблена їжа. Донька Анна писала таке: “Улюбленою стравою батька були присмажені гриби з молодою картоплею”. За свідченням сина Петра, “батько любив яринову (овочеву. — Авт.) зупу, росіл і печеню”.
Якби Iван Франко жив у 2020 році, то мешкав би у Львові — це місто креативних людей. Він був би активним блогером, публічним інтелектуалом, дуже чутливо реагував би на суспільні та політичні події. Активно використовував би сучасні комунікаційні технології, щоб і далі будувати “мости зрозуміння з іншими народами”, і однозначно зайняв би проукраїнську позицію у питанні агресії щодо України.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як король клавіш з Вінниччини став прем’єром Польщі