Нині увага світової громадськості прикута до подій в Білорусі, де силою намагається втриматися у владі Олександр Лукашенко. Його називають останнім диктатором Європи. А ще — психопатом. Про психічні відхилення неодноразово заявляли й щодо інших диктаторів. Наш текст про те, яка психологія диктатора, які спільні риси в тих, хто заради влади готовий на будь-які, навіть найжорстокіші, кроки?
— Білоруський лікар-психіатр Дмитро Щигельський вважає, що в лідера Білорусі — мозаїчна психопатія. Що означає цей термін?
— “Психопатія” означає “незвичайний, аномальний характер”. Мозаїчна психопатія — це поєднання різних типів психопатій (шизоїдного, збудливого, істеричного тощо), — пояснює лікар-психіатр, директор Міжнародного центру біосугестивної терапії Олександр Стражний. — Для таких осіб характерним є нехтування правил і законів, схильність обманювати, красти, навмисно і ненавмисно чинити іншим людям шкоду, не відчуваючи при цьому своєї провини.
Лукашенка у 1982 році й справді начебто комісували з армії з діагнозом “мозаїчна психопатія”, щоправда, стверджувати про це на 100% не беруся. Але тут цікаве інше: будь-який різновид психопатії вважається лише девіацією (відхиленням) характеру, а не психічною хворобою. Тож навіть якщо Лукашенко має якийсь різновид психопатії, це не забороняє йому отримати будь-яку посаду.
Навіть якщо Лукашенко має якийсь різновид психопатії, це не забороняє йому отримати будь-яку посаду.
— Чи відомі в історії диктатори з встановленим психіатричним діагнозом?
— Ніхто з диктаторів офіційно не був визнаний хворим психічно. Хоча неофіційно відомі лікарі заявляли про різні відхилення у таких правителів. Наприклад, академік Володимир Бехтерев (який, до речі, у 1927 році несподівано помер від отруєння) висловився про Сталіна так: “консультував одного параноїка”. Американський вчений Генрі Мюррей визначив психологічний портрет Гітлера як особи, схильної до злостивості, принижень, знущань, що не переносить критики, не розуміє жартів, прагне помсти і уваги до себе.
— Які особливості характеру були в Сталіна та Гітлера?
— У Гітлера та Сталіна, двох класичних європейських тиранів минулого століття, простежувалась параноїдальна психопатія, хоч офіційно такий діагноз їм не був поставлений, — каже кандидат психологічних наук, психоаналітик Сергій Солдатов. — Вона проявлялася у формуванні надцінних ідей, зокрема ідеї власної надважливості, “комплексі месії”: Гітлер вважав себе ватажком хрестового походу проти “світового зла — євреїв”, Сталін марив ідеєю світової комуністичної революції. Також в обидвох диктаторів була манія переслідування — вона проявлялася у постійному пошуку внутрішніх ворогів (євреїв, комуністів з — одного боку і “ворогів народу” — з іншого).
Вони фанатично прагнули влади, готові були йти по крові задля своєї мети, здатні були завдавати болю іншим — не лише ворогам, а й друзям, не відчуваючи докорів сумління.
— На вашу думку — диктаторами народжуються чи стають?
— Не народжуються. Але якщо людина з дитинства закомплексована, у певних сферах неуспішна, дуже прагне влади заради компенсації своїх невдач, то вона схильна до диктату, — каже дослідник психології влади, головний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПНУ Вадим Васютинський. — Значна частина політиків — це люди з тими чи іншими комплексами. Проте на верхівку вибираються найбільш затяті.
С. Солдатов:
— На становлення диктатора впливає також виховання. Ті ж Гітлер і Сталін потерпали в дитинстві від жорстокості батька й надмірної опіки матері. Додам, що вони обидвоє соромилися своїх фізичних вад: у Сталіна обличчя було понівечене віспою; у Гітлера були вроджені вади розвитку статевих органів.
— В одному з інтерв’ю британський політик і професійний психіатр лорд Дейвід Оуен сказав, що для багатьох політиків, зокрема і диктаторів, характерний гібрис-синдром. Що це таке?
О. Стражний:
— Гібрис-синдром не медичний термін. А означає сліпу самовпевненість, що суперечить здоровому глузду. Тривале перебування у владі само собою може призвести до “гібристичних” змін у психіці. До подібної “владної” деформації психіки належить й нарцистичність, віра в теорію змови, надмірна схильність до маніпулювання, жорсткість і жорстокість.
До подібної “владної” деформації психіки належить й нарцистичність, віра в теорію змови, надмірна схильність до маніпулювання, жорсткість і жорстокість.
— Не секрет, що диктатори не дозволили б себе примусово оглянути психіатру. Але, можливо, є закон, що дозволяє ставити їм діагноз заочно й відсторонювати від влади?
— Для того, щоби консиліум психіатрів офіційно визнав правителя якоїсь країни психічно хворим, потрібно три речі: 1) правитель робить якесь суттєве правопорушення; 2) на нього відкривається судова справа; 3) суд призначає психіатричну експертизу.
Пункти 1 і 2, наприклад, були застосовані до керівників колишньої Югославії Мілошевича і Караджича, які скоювали військові злочини. Але якщо призначається психіатрична експертиза, то, по-перше, вона не повинна бути заочною, і, по-друге, суд не ставить питання про наявність чи відсутність в особи психічного захворювання — консиліум має визначити, чи була людина під час скоєння злочину у стані свідомості.
Психічна хвороба сама собою не звільняє від відповідальності. Якщо психічно хвора людина усвідомлює характер своїх дій, може розуміти наслідки, відповідно, вона підлягає суду.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про історію прапора, герба та гасла, з якими нині протестують у сусідній країні