8 вересня відзначаємо Міжнародний день грамотності. А грамотність — це також і знання історії своєї мови. Тож запрошуємо дізнатись цікаві факти про літеру “ї”, яку ще називають ідентифікатором солов’їної.
“Цю літеру часто називають наймолодшою буквою української графічної системи. У багатьох енциклопедіях можна знайти інформацію, що в Україні вона з’явилась щойно у 1873 році, — каже мовознавець Іван Ціхоцький. — Але насправді літера “ї” трапляється у пам’ятках староукраїнської мови вже з ХІ століття, хоча й не має ще усталеного графічного відтворення. У різних документах того часу крапочки “ї” могли заміняти рисками, дужечками чи іншими надрядковими знаками”.
— А звідки походить ця літера?
— Найімовірніше, ми її запозичили із готської мови, де букву “ї” вже у IV столітті використовували на позначення числа 10. Тому часто “ї” називають “і десятеричним”. А готські племена, як відомо, з ІІ століття проживали на території України і тісно контактували з нашими пращурами.
— У яких давніх українських книгах можна натрапити на цю літеру?
— Вона є і в “Букварі” Івана Федорова, і в Пересопницькому Євангелії, і у текстах Григорія Сковороди. Цікаво, що у ХІХ сторіччі галицький педагог і лексикограф Євген Желехівський створив власний фонетичний правопис, де літеру “ї” вживали не тільки на позначення йотованого голосного [йі] на початку слів, після голосних, м’якого знака і апострофа, як тепер, але й для графічної репродукції звука [і] після м’яких зубних приголосних (дїло, тїло, цїна, сїно). І таким галицький правопис був аж до 1922 року”.
— А яка була доля літери “ї” у часи русифікаторської політики в СРСР?
— У 1937-му в московській газеті “Правда” з’явилась стаття з тотальною критикою українського правопису, основною ідеєю якої була теза про необхідність максимального наближення норм української мови до російської. Та в радянський період літеру “ї” не могли заборонити або замінити іншим відповідником, бо така дія спричинила б колапс правописної системи і внесла б системний дисонанс, адже тоді треба було б змінювати норми графічної репродукції і для інших йотованих літер — я, ю і є.
— Чи є ще в якихось мовах така буква?
— Вона, безперечно, унікальна. Це один з національних ідентифікаторів української мови. А подібний знак широко використовується у системах транскрибування багатьох мов. У мовознавстві його заведено називати умлаутом — він позначає фонетичне явище роздільної вимови голосних звуків та має вигляд двох крапок над буквою.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про особливі звички Івана Франка