Разом з етнографинею ми зібрали найцікавіші способи, з допомогою яких давні українці дбали про зібрані зерно та овочі.
— Селяни, коли завершували жнива, снопи на кілька днів залишали у полі, аби ті висохли, і аж тоді везли додому, — каже кандидатка історичних наук Леся Горошко, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАНУ. — Зберігали сіно та збіжжя зазвичай у стодолах або клунях. А до появи нового врожаю там стояв різдвяний дідух або обжинковий вінок — вважалось, що ці місця не мають пустувати. У день, коли заносили снопи, у стодолі мав лежати хліб. Селяни так і казали: “Хліб до хліба”.
— А де зберігали врожай городини?
— Наприклад, у багатьох регіонах для картоплі викопували спеціальні ями — копанки, скопець. Їх часто накривали соломою, щоб бульба не померзла.
Для інших коренеплодів зводили так звані стебки. Їх ще називали прибік. Для цього викопували ями, дно обмащували глиною, а над ними будували накриття. Взимку у стебок приносили розпечене вугілля, клали на долівку біля припасів, аби не померзли. Якщо стебок був великий, то облаштовували там піч.
А для зберігання кукурудзи плели величезні кошниці (кошики). Часто вони були заввишки у зріст людини.
— Як віднаджували шкідників? Наприклад, мишей?
— На Львівщині залишали на полі обжинкову “бороду” — кілька снопів зв’язували і пригинали до землі камінням або серпом. Хтось залишав шматок хліба на ниві й вірив, що так задобрює усіх шкідників.
На Волині, щоб уберегтися від мишей, один сніп клали на віз так, аби на перехресті він нібито випадково впав на дорогу. Господар тоді казав: “Миші, це для вас!” — і їхав далі. Ніхто не мав права цей сніп підняти. Бо вважалося, що людина, яка його взяла, ніколи не позбудеться мишей у своєму господарстві.
Ще, аби вберегти вирощене від гниття і псування, у стодолу приносили вівсяну кашу, і господар чи господиня мали з’їсти її біля свого врожаю. Наші предки вірили, що так вони забирають все погане від плодів своєї праці.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як аферисти підробляють документи для охочих уникнути обсервації