4 вересня 1965-го, у столичному кінотеатрі “Україна” під час представлення фільму “Тіні забутих предків” Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус та інші дисиденти підвелися, протестуючи проти хвилі арештів українських митців та громадських діячів. Зокрема, напередодні презентації фільму заарештували Опанаса Заливаху, Івана Світличного, Михайла Гориня...
“Цей протест у Києві був вагомим учинком шістдесятників, — каже Алла Середяк, кандидатка історичних наук, доцентка Львівського національного університету імені І. Франка. — Невеличка група інтелігенції публічно повстала проти режиму у час мовчанки 99% населення України!”
Як саме відбулася ця акція, чи була спланованою? Запитуємо в Марти Дзюби, дружини шістдесятника Івана Дзюби, та історикині Любові Крупник.
“Першим на сцену вийшов режисер Сергій Параджанов, — розповідає пані Марта. — Він наелектризував аудиторію розповіддю про те, наскільки важко було зняти цю стрічку, як багато доган він отримав і як довго боровся, щоб фільм не дублювали російською мовою.
Після цього взяв слово Іван Дзюба. Він устиг сказати про арешти і навіть назвав декілька прізвищ затриманих. А тоді директор кінотеатру намагався стягнути Івана зі сцени. Параджанов пробував його захистити. Увімкнули сирени, щоб заглушити виступ Івана Дзюби. А згодом таки пустили фільм. Іван також його дивився, був у залі до кінця показу”.
— Чи планував ваш чоловік свій виступ?
— Так. Іван не міг мовчати, знаючи, що відбулася хвиля арештів його соратників. Він був пригнічений цими подіями. Перед прем’єрою “Тіні забутих предків” зустрівся з Михайлиною Коцюбинською і Юрком Бадзьом. Разом вирішили, що Іван повинен зі сцени вдарити на сполох, повідомивши про арешти. Прем’єра відомого фільму була доброю нагодою. Цей план тримали у таємниці. Про нього не знали ані Параджанов, ані Стус, ані Чорновіл.
Цей план тримали у таємниці. Про нього не знали ані Параджанов, ані Стус, ані Чорновіл.
— А хто саме після виступу вашого чоловіка і показу фільму звернувся до людей із закликом підвестися з крісел на знак протесту проти дій радянської влади?
— Цей заклик прозвучав уже по завершенню сеансу. І чимало істориків приписують його Іванові Дзюбі, але це був не він. Одні очевидці стверджують, що то був Чорновіл, а інші — що Стус. Я схиляюся до думки, що заклик таки зробив Стус, бо знаю його запальний характер і нетерпимість до несправедливості.
— Кінокритик та літературознавець Роман Корогодський розповідав, що і Василь Стус, і В’ячеслав Чорновіл закликали глядачів на знак протесту встати, — додає Любов Крупник, кандидатка історичних наук, доцентка. — Підвелося тоді 50 — 60 осіб із 800 присутніх.
— I що було далі?
М. Дзюба:
— Після прем’єри ми разом з художниками Анатолієм Довженком та Лідією Байковою поїхали в гості до Сергія Параджанова. Він нас протримав аж до ранку, щоб уночі не заарештували.
— Чи не ображався Параджанов за такий скандал на прем’єрі його фільму?
— Пригадую, Іван справді переживав, щоби Параджанов не образився на нього. Втім режисер, навпаки, подякував за вечір.
— Які наслідки для бунтівників проти СРСР мав цей протест?
— Після цього інциденту Івана звільнили з посади редактора літературного відділу видавництва “Молодь”.
Л. Крупник:
— В’ячеслава Чорновола теж звільнили. Василя Стуса вигнали з аспірантури, що означало втрату гуртожитку в Києві. Параджанова позбавили можливості працювати. Щоб уникнути арешту, у 1966 році він поїхав до Вірменії. Але повернувся у 1971-му до Києва. У 1973 році його ув’язнили на п’ять років за звинуваченням у кримінальному злочині. Інші учасники протесту також потрапили за грати: Чорновіл — у 1967 році, Дзюба і Стус — у 1972-му.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про неймовірну долю українського хірурга, який здійснив справжній медичний прорив