Чотири місяці тому 34-річний військовослужбовець Сергій Маріцан став помічати, що вже не може витримувати такий рівень фізичних навантажень, як раніше. Потерпав від загальної слабкості, з’являлась задишка. Тож звернувся до терапевта, який призначив загальний аналіз крові. Згодом воїну встановили діагноз — апластична анемія. Врятувати життя батька двох дітей могла лише трансплантація кісткового мозку.
— Апластична анемія — це гематологічна хвороба, яка призводить до гіпоплазії (порушення функціонування) кісткового мозку. При тім зменшується кількість стовбурових клітин, які в ньому утворюються, вони перестають ділитись, — пояснює Соломія Глуховська, завідувачка відділення гематології та трансплантації кісткового мозку лікарні святого Пантелеймона (Перше ТМО міста Львова). — Як наслідок — зменшується утворення в організмі основних клітин крові, мова про еритроцити, тромбоцити й лейкоцити. Залежно від того, яких саме клітин стає менше, розвиваються певні симптоми.
Наприклад, при зменшенні кількості еритроцитів з’являються прояви анемії — запаморочення, загальна слабкість, шкірні покриви бліднуть. Якщо стає менше тромбоцитів, на тілі часто виникають синці й кровотечі навіть при незначних травмах. А при зменшенні кількості лейкоцитів (білі клітини крові) організм стає вразливим до будь-яких інфекцій — бактеріальних, вірусних, грибкових. Тому при виникненні зазначених симптомів слід негайно звернутись до лікаря. Адже апластична анемія може тривалий час не проявлятись. А буває, що розвивається дуже швидко — навіть упродовж кількох тижнів, і багато хворих вмирає, зокрема через сильну кровотечу чи сепсис.
— Що спричиняє хворобу?
— До групи ризику належать особи, організм яких зазнав отруєння токсичними, хімічними речовинами або ж впливу іонізуючого випромінювання. Але в більшості випадків причини розвитку хвороби невідомі. Тому раз на пів року необхідно проводити загальний аналіз крові, аби вчасно виявити проблему.
Здебільшого апластична анемія вражає осіб після 30-ти, хоча може розвинутись і в старшому віці. При легкій формі недуги пацієнтові призначають імуносупресивну терапію, аби перезапустити й відновити роботу кісткового мозку. Тоді як при важкій і надважкій стадіях єдиний метод порятунку хворого полягає у трансплантації кісткового мозку. Так сталося і з військовим Сергієм Маріцаном. Загальний аналіз крові показав зниження еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів. А при обстеженні йому встановили діагноз “апластична анемія, надважкий перебіг”.
Якщо є покази до проведення алогенної трансплантації кісткового мозку, то під час пошуку донора спершу проводимо типування братів і сестер — за умови відсутності в них важких захворювань. Хоч є лише 25% шансу, що їхні дані підійдуть. В іншому випадку звертаємось до Українського реєстру донорів кісткового мозку, які шукають генетичного близнюка у вітчизняній базі даних, а згодом — у міжнародній. При виявленні збігу потенційного донора перепитують, чи він готовий пожертвувати стовбуровими клітинами, повторно проводять обстеження, а після цього — забір клітин (з кісток, або з крові). Опісля ж транспортують рятівні клітини до реципієнта.
— То хто став донором для військового?
— Генетично його рідний брат підійшов ідеально. Спершу донору провели стимуляцію, аби збільшилась концентрація стовбурових клітин і вони вийшли в кров. На п’ятий день через катетер провели забір клітин. Під час процедури спеціальний апарат відділяє стовбурові клітини, тоді як інші частини крові повертає в організм донора. Зрештою провели трансплантацію пацієнтові. Все минуло добре. Протягом щонайменше пів року він отримуватиме імуносупресивну терапію. За цей час донорський кістковий мозок має прижитися і повноцінно виконувати свою функцію.